Дитячий страх

Одне з найбільш неприємних відчуттів — це страх. Він вважається ганебним і тому традиційно засуджується людьми. Але це одне з почуттів, дане нам природою і дано не даремно.

Психологи виділяють близько 30 основних страхів — від самотності і страху перед лікарем і до страху перед казковими персонажами. Виникають і переживають страх діти близько місяця, але бувають такі випадки, що страх стає невротичним — ось звідки у малюка і заїкання, і енурез, і нервові тики, і напад агресії або незрозумілих дорослому «слізних» істерик.

Такі страхи роблять дітей емоційно вразливими і тривожними. Допомогти дитині можна і потрібно! Інакше може на все життя залишитися страх темряви, страх загубитися, страх якоїсь тварини. Напевно багато дорослих живуть з цими почуттями.

Вважається, що найчутливіший для страхів вік від 5 до 7 років.

Від народження до 6 місяців малюка може налякати гучний несподіваний звук, падіння, втрата підтримки.

Від 7 до 12 місяців у дитини страх перед незнайомими, він боїться чужих людей, зміни звичної обстановки, в цьому віці діти бояться лікарень.

Від року до двох — боязнь розлучитися з близькими, страх падінь, засипання, дітей мучать нічні кошмари і поруч повинна бути мама — малюк панічно боїться її втратити!

Від 1,5 до 3 років — страх «відриву» від батьків, близьких людей, зміна обстановки, відкидання з боку батьків, їх строгість, боязнь однолітків, боязнь машин, кранів.

У 3 — 4 роки дитина боїться темряви, замкнутого простору, залишившись один у темній закритій кімнаті, буде довго і невтішно плакати, вважаючи себе кинутим і покинутим.

До 5 років до цих страхів додається страх казкових персонажів.

У 6 -7 років дитина відчуває страх втрати, смерті, а в 7 -8 років боїться не виправдати очікувань своїх батьків, вчителів, боїться втратити близьких родичів, боїться виглядати смішними перед однолітками.

Батькам треба знати: поява страхів у дітей виникає по причині відсутності життєвого досвіду і незрілості дитячої психіки. Допомогти подолати ці страхи — головне завдання батьків. Ось деякі поради:

Займіть спокійну співпереживати позицію, обговоріть з дитиною, чого він боїться, його почуття і сам страх;

Краща терапія — це більше говорити про свої страхи, тому що, промовляючи ситуацію, ми вже по іншому на неї дивимося;

Визнайте, що страх, який відчуває дитина, реальний, і не намагайтеся вибивати клин клином;

Не замовчуйте проблему, якщо вона з’явилася — якщо потрібна допомога фахівця, лікаря, — звертайтеся — чим раніше ви це зробите, тим краще;

Довіряйте дитині і самі не відмахується від його страхів: «Ну ти ж уже великий хлопчик, всі сплять в темряві!»;

Пограйте в «страхи» — складіть разом з дитиною казку, де буде жити його страх, але кінець повинен бути обов’язково хорошим!

Намалюйте страх разом з малюком «Чого ти боїшся вночі, удень?» — І потім заштрихуйте жирними літерами: «Все, ми його сховали», — або порвіть листок дрібно — дрібно і на очах дитини викиньте його у відро для сміття.

Дитина боїться темряви? Ну і не треба це провокувати: нехай горить нічник. Боїться спати один в темряві? Спробуйте вмовляннями, тим, що двері не будуть закриті, але спати одному спокійніше. У нього таке чудове ліжко, давай з тобою лялька ляже, а ще й Мишко, а ось і слоненя до тебе в ноги проситься …

Шукайте способи — вони в кожному конкретному випадку індивідуальні, так і сім’ї всі різні, всіх, як то кажуть, «під одну гребінку не причесати!»