Мовленнєве виховання дитини в сім'ї

Порушення мовлення у дітей часто буває серйозною перепоною для успішного навчання в школі. Труднощі в оволодінні читанням та письмом пов’язані з мовленнєвими вадами, тобто, коли у дітей порушена звуковимова, розрізнення звуків і їх сполучень на слух (порушення фонематичного слуху) але ще більше ускладнює можливості дитини в оволодінні грамотою недостатньо розвинена лексико-граматична будова мовлення.

Часто у дітей мовленнєві порушення виникають внаслідок неправильного мовленнєвого виховання в сім’ї, батьки повинні зрозуміти і переконатись у тому, як важливо виховати правильне мовлення у дітей.

Чим більший словниковий запас у дітей, тим глибше їхнє мислення, тим ширші їхні можливості пізнати дійсність, тим впевненіше дитина буду себе відчувати у спілкуванні та взаємовідносинах з дітьми та дорослими. Отже,батьки постійно повинні уточнювати та збагачувати як пасивний, так і активний словниковий запас.Ще в ранньому віці з дитиною потрібно весь час розмовляти, звертати увагу на оточуючі предмети, картинки, називати їх, розповідати за ними. Важливо навчити дитину запитувати про значення незрозумілих слів, виразів; послідовно переказувати зміст казок, оповідань, чітко висловлювати свої думки.

Ще в дошкільному віці батькам слід звернути увагу на вимову звуків у дітей. Діти з вадами звуковимови, коли усвідомлюють свій недолік, стають мовчазні, сором’язливі, нерішучі, а коли їх ще й не розуміють, то вони дратівливі, замкнуті, невпевнені в своїх силах. Особливо важливе значення має правильна, чітка, виразна вимова звуків у період навчання грамоти, тому що писемне мовлення формується на основі усного. Дитина пише так, як і говорить. Батьки не завжди серйозно ставляться до недоліків звуковимови своїх дітей, вважають, що з віком ці недоліки самі виправляться. Або насильно вимагають у дітей правильної вимови звуків, невдало добирають мовленнєвий матеріал, щоб примусити дитину вимовити звук. Така груба вимова може викликати логофобію (страх перед мовленням) у дітей, а це призведе до заікання.

Причинами розладів мовлення у дитини можуть бути:

- Недостатня рухливість органів артикуляційного апарату або наявність дефектів в їх будові. Неправильне положення зубів (прикус): прогнатія, про генія та відкритий прикус – язик при цьому просувається між зубами (міжзубна вимова звуків [с], [з], [ц]). Причиною цього є те, що діти довго смокчуть соску, палець. Може бути органічна вада – коротка під’язикова вуздечка, неправильна будова зубів. Щоб попередити ці дефекти потрібно вчасно звертатись до стоматолога, ортодонта.

- Зниження слуху. Батькам необхідно оберігати слух дітей від постійних сильних звукових впливів (голосно не включати телевізор, радіо, магнітофон). При захворюванні органів слуху необхідно звертатись до сурдолога.

- Надмірне форсування мовленнєвого розвитку. Не можна навантажувати дитину в ранньому віці складним мовленнєвим матеріалом: повторювати незрозумілі слова, слова складної складової структури, складні вірші, читати складні художні твори, вимагати вимовляти звуки, які не доступні для дітей даного віку, артикуляційний апарат яких ще не сформований.

- Неправильне мовленнєве спілкування батьків з дитиною (сюсюкання). Мовлення батьків у розмові з дитиною повинно бути правильним, виразним, чітким, точним, ніколи не повторювати за дитиною спотворені звуки. Якщо батьки поспішають у розмові, роздратовані, то і діти говорять так само.

- Наслідування у вимові дорослих людей з вадами мовлення.

- Двомовність у сім’ї.

- Педагогічна занедбаність дитини.

- Недорозвиток фонематичного слуху.

- Недостатній розумовий розвиток дитини.

Батькам слід оберігати ще не зміцнілий голосовий апарат: не дозволяти дитині голосно розмовляти, кричати, їсти на вулиці фрукти в холодну погоду, привчати її дихати через ніс, попереджувати хронічну нежить.